Голодомор 1932-33 років - найбільша історична катастрофа України ХХстоліття - 13 Листопада 2014 - Лисогірська ЗОШ I-III ступенів №1
Лисогірська ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 Четвер, 08.12.2016, 01:06
Вітаю Вас Гість | RSS
За довідками звертатися за телефоном +38 (05161) 6-32-16, або надсилайте листи на e-mail: lysogirska2016@ukr.net Вітаємо переможців районних змагань з тенісу в Чаусово 1
Меню сайту

Категорії розділу
Шкільні новини [410]
Фотоальбоми [0]

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Час

Головна » 2014 » Листопад » 13 » Голодомор 1932-33 років - найбільша історична катастрофа України ХХстоліття
07:10
Голодомор 1932-33 років - найбільша історична катастрофа України ХХстоліття

Зроніть сльозу. Бо ми не мали сліз.

Заплачте разом, а не наодинці.

Зроніть сльозу за тими, хто не зріс,

Що мали зватись гордо — українці.

Заплачте! Затужіть! Заголосіть!

Померлі люди стогнуть з тої днини,

Й благають: українці, донесіть

Стражденний біль голодної країни.

Згадайте нас — бо ми ж колись жили.

Зроніть сльозу і хай не гасне свічка!

Ми в цій землі житами проросли,

Щоб голоду не знали люди вічно.

 

12 листопада в нашій школі була проведена загальношкільна класна година, присвячена памяті жертв Голодомору. Метою заходу було нагадати дітям про страшну трагедію нашої історії, вшанувати пам'ять загиблих у невидимій війні. Весь учнівський колектив переглянув документальний фільм "Голодомор 32-33 рр." Представники від учнівського актива 10 класу поклали квіти до пам"ятника жертвам Голодомору та вшанували їхню світлу пам"ять хвилиною мовчання. Учні 7-А класу прибрали територію біля меморіалу слави у центральному парку, а 7-Б клас могилу невідомому солдату.

Голодомор 1932–1933 років в Україні – одна з найжахливіших національних трагедій та наймасштабніших гуманітарних катастроф в історії людства. 

Правда про Голодомор тривалий час була під забороною розголошення. Вчинивши акт геноциду проти українського народу, радянська влада намагалася знищити документальні свідчення заподіяного та витравити з людської пам’яті згадки про нього. 

З метою дезінформувати світ про реальне становище в Україні, для закордонних політиків й авторитетних діячів мистецтва влаштовувалися помпезні банкети й екскурсії до «потемкинских деревень». Водночас заяви про голод всередині держави та поза її межами пояснювалися шкідницькою діяльністю ворогів країни Рад. 

На шпальтах радянських газет 1930-х рр. бачимо усміхнених та щасливих селян. Але чому в об’єктив фотокамери австрійського інженера А.Вінербергера потрапили голодуючі та вмираючі селяни? Чи не тому, що радянська періодика не містила об’єктивної інформації й покликана була задурманити свідомість населення? 

Чому радянська влада у 1934 р. почала повсюдно вилучати Книги реєстрації смертей за 1933, а по деяким сільрадам й за попередній рік? Чи не тому, що у відповідній графі причиною смерті записано голод? 

Чому дані всесоюзного перепису населення 1937 р. на довгі роки було засекречено, а більшість реєстраторів – репресовано? Чи не тому, що здобуті дані свідчили про зменшення кількості населення України на кілька мільйонів осіб? Звісно, дана інформація могла б зіпсувати міжнародний імідж країни Рад, яка позиціонувала себе як миролюбна та заможна держава. 

Незважаючи на протидію радянської влади, світ, все ж, дізнався про реальне становище в Україні. Здобута інформація спонукала усіх небайдужих до організації допомоги голодуючим братам-українцям. Так, зокрема, при сприянні Української парламентської репрезентації в липні 1933 р. у Львові було створено Український громадський комітет рятунку України, який намагався привернути увагу світу до ситуації в УСРР. 

Одночасно до Ліги Націй звернулася низка громадських організацій з проханням винести на порядок денний питання голоду в Україні. Але цього не сталося. Єдиною реакцією міжнародної організації стало неофіційне закрите засідання Ради, яка визнала себе некомпетентною втручатися у внутрішні справи країни, що до неї не належала.

У кінцевому рахунку, всі спроби допомогти голодуючим в УСРР виявилися марними. Радянський Союз відмовився визнати факт голоду та прийняти допомогу (водночас влада «випускала» за кордон листи громадян із проханнями до рідних чи благодійних організацій про допомогу, грошима та продуктами...). 

Керуючись власними економічними інтересами, уряди іноземних держав «не помітили» голоду в Україні й вивозили звідти зерно. Більше того, у вересні 1934 р. СРСР вступив до Ліги Націй.

У цій складній для народу ситуації українська діаспора зробила значний внесок у справу прориву інформаційної блокади про Голодомор. Саме вони першими відкрили світові правду про трагедію в Україні. Серед тих, хто боровся з радянською пропагандою в країнах Заходу, залучаючи до цього потенціал історичної науки, були Іван Багряний, Василь Барка, Д.Соловей, М.Рудницька, С.Старів, О.Воропай, М.Марунчак, В.Гришко. 

Зусилля української діаспори були направлені на те, аби уряди країн їхнього проживання підняли питання Голодомору в Україні на державний рівень. З їхньої ініціативи в Сполучених Штатах Америки у 1984 р. створено Комісію з українського голоду в конгресі США. З ініціативи Світового конгресу українців у 1988 р. постала Міжнародна комісія з розслідування голоду 1932–1933 рр. в Україні. Зрештою, обидві комісії прийшли до висновку, що дії радянської влади у 1932–1933 рр. в Україні мали ознаки геноциду.

Унезалежнення України створило умови для поновлення історичної справедливості щодо мільйонів невинно убієнних. В Україні Голодомор 1932–1933 рр. визнано геноцидом українського народу та встановлено День пам’яті жертв голодоморів.

З кінця 1980-х рр. розпочався й досі триває копіткий процес встановлення імен загиблих. Це дуже важка та довготривала у часі робота, адже багато документів знищено чи втрачено. 

В українських селах та містах місцеві громади почали складати поіменні списки жертв Голодомору, упорядковувати братські могили жертв 32-33 років, ставити пам’ятні знаки та пам’ятники, збирати свідчення очевидців, проводити у школах Уроки Скорботи, створювати у музеях експозиції, присвячені трагедії українського народу. 

Значний внесок у справу поновлення історичної справедливості й вшанування пам’яті загиблих зробили вітчизняні та закордонні дослідники теми Голодомору, зокрема Л.Коваленко, В.Маняк, С.Кульчицький, В.Васильєв, Р.Подкур, С.Кокін, В.Марочко, О.Веселова, Л.Гриневич, В.Василенко, Дж.Мейс, Р.Конквест, А.Граціозі, С.Уїткрофт, Ш.Мерль, Л.Віола та багато інших.

У 2008 р. світ побачило унікальне видання – Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932–1933 рр. в Україні, яке складається з 18 регіональних та одного зведеного тому. У свою чергу, кожен том – зі вступної статті, мартирологу (поіменного списку померлих), документів, свідчень очевидців, фотоматеріалів та хроніки Голодомору. У цілому попередні списки померлих налічують 882 тисячі 510 імен загиблих.

У 2009 р. створено Державний музей «Меморіал пам’яті жертв голодоморів в Україні». Діяльність музею направлено на увічнення пам’яті загиблих в роки голодоморів 1921–1923, 1932–1933 та 1946–1947 рр., донесення правди про страшне лихоліття до українського народу та світової спільноти. 

Щорічно музей видає Народну книгу пам’яті жертв Голодомору. У 2012 р. видано черговий том, до якого увійшли імена чотирьох тисяч невинно убієнних. Основним джерелом для укладення списків стали свідчення громадян, які відвідали музей та залишили інформацію про загиблих родичів.

Маючи на меті встановити імена всіх померлих від голодоморів, Національний музей «Меморіал пам’яті жертв голодоморів в Україні» у 2012 р. ініціював міжнародну науково-пошукову акцію «Згадаймо їх…Вони жили в роки голодоморів». На сьогодні встановлено понад шість тисяч імен загиблих.

Історичний факт Голодомору 1932–1933 рр. в Україні на офіційному рівні визнали понад 70 країн світу, актом геноциду – 13 країн. На регіональному та муніципальному рівнях Голодомор геноцидом визнали законодавчі органи 26 адміністративно-територіальних одиниць 7 держав світу. 

Злочином проти Українського народу та людяності визнав Голодомор Європейський Парламент. У трьох Резолюціях Палати Представників та Конгресу США йдеться про Голодомор як геноцид. ООН, ЮНЕСКО та ОБСЄ прийняли ряд документів, в яких вшановується пам'ять жертв Голодомору. Свою шану жертвам Голодомору висловили Папа Римський Іван Павло II та Папа Римський Бенедикт XVI.

Історична правда про заподіяний сталінським тоталітарним режимом злочин поступово повертається із забуття, сприяючи тим самим відродженню генетичної пам’яті української нації. Водночас українська трагедія має стати пересторогою іншим країнам і народам, які не бажають повторення подібного на своїй території.

Категорія: Шкільні новини | Переглядів: 374 | Додав: admin
Радіо онлайн

Sinoptik

Вхід на сайт

Календар подій
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Пошук

Календар
«  Листопад 2014  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930

Архів записів

Copyright MyCorp © 2016Конструктор сайтів - uCoz