Виставала лялькового театру "Червона шапочка на новий лад" - 6 Лютого 2015 - Лисогірська ЗОШ I-III ступенів №1
Лисогірська ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 П`ятниця, 09.12.2016, 12:35
Вітаю Вас Гість | RSS
За довідками звертатися за телефоном +38 (05161) 6-32-16, або надсилайте листи на e-mail: lysogirska2016@ukr.net Вітаємо переможців районних змагань з тенісу в Чаусово 1
Меню сайту

Категорії розділу
Шкільні новини [411]
Фотоальбоми [0]

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Час

Головна » 2015 » Лютий » 6 » Виставала лялькового театру "Червона шапочка на новий лад"
11:53
Виставала лялькового театру "Червона шапочка на новий лад"

   Ляльковий театр — це театральне видовище, в якому діють ляльки (можуть варіюватися за розмірами і формами, наприклад, бути об'ємними або пласкими), що рухаються за допомогою акторів. Здебільшого актори, які керують ляльками, сховані або замасковані від глядача, однак останнім часом набув поширення театр ляльок «вживу» — коли глядачі здатні побачити, як відбувається процес керування ляльками.

   Основною ідеєю лялькового театру, в незалежності від його виду і форми, є здатність за допомогою ляльок створити виставу, що може бути розвагою (майже завжди), культурною подією з дидактичним, інформаційним або ішим акцентом (функціональна сторона лялькового театру, театру і взагалі мистецтва). За допомогою ляльок актори лялькового театру (називаються лялькарі) здатні створити якраві о́брази, передати характерні риси людського характеру і/або форми поведінки, актори вкладають в «уста» ляльок (а подеколи і без слів, а лише грою) повчальний зміст, важливу інформацію або навіть соціальні маніфести.

   Крім гри ляльок у ляльковій виставі, зазвичай, існує голосовий супровід — це найчастіше «озвучування» ляльок (іхні ролі, які, знову ж таки, найчастіше читають лялькарі, подеколи інші особи або одна особа), також у ляльковій виставі може бути оповідання (роль оповідача), що може бути як на виду глядачів, так і поза їх очима. Дуже часто, особливо в національних лялькових театрах, вистави відбуваються під акомпанемент музичних інструментів, з використанням інших видів традиційного мистецтва тощо.

   У четвер, 5 лютого,  Лисогірську ЗОШ №1 відвідали актори лялькового театру (м. Львів) та презентували виставу «Червона шапочка на новий лад».

   Казкове дійство подивилися учні початкових класів. Діти із захопленням спостерігали виставу, вони раділи та гучно аплодували юним акторам.

З історії лялькового театру

   Відомості про театр ляльок зустрічаються ще в античній літературі, відомо також, що в і Давньому Єгипті були театралізовані вистави релігійного змісту з використанням ляльок богів.

   З даніх давен лялькові вистави відомі також у країнах Сходу — в КитаїЯпоніїІндіїІндонезії тощо.

   Улюбленим героєм лялькових театрів у Європі (від Середньовіччя) завжди був розумний, дотепний представник народу:

·         Пульчінела в Італії;

·         Полішинель у Франції (у Ліоні — Ґіньйоль);

·         Вольтьє у Бельгії;

·         Пікельґерінґ у Голландії;

·         Панч у англійців;

·         Кашпарек у Чехії (у Пльзені, потому в Празі — Спейбл і Гурвінек);

·         Каспер та Ґансвурст у німців;

·         Ян Классен (Jan Klaassen) у Нідерландах;

·         Копельняк у поляків;

·         Пєтрушка в росіян.

   Виготовлення ляльок, зокрема великого розміру, приміром з пап'є-маше, практикувалося й зустрічається в наш час для участі у святковій ході, скажімо під час карнаваліву ІспаніїФранції та Німеччині.

   У Туреччині (від доби Османської імперії) та в прилеглих народів (наприклад, у вірмен) поширення набув театр тіней караґьоз.

   До початку XIX століття народний ляльковий театр поступився напівпрофесійному — у період розквіту романтизму місцева інтелігенція починає ладнати аматорські лялькові вистави, що часто поєднуються з вивченням і збереженням народних традицій. Дуже швидко на це приходить мода — і ось уже відвідання таких, часто ліричних або сатиричних вистав, нерідко з додаванням етнографічних чи соціальних деталей і дуже часто на невибагливий сюжет про кохання людей з різних станів суспільства, стає дуже популярним в середовищі освіченого міщанства. Відомо, що навіть класики світової літератури Жорж СандАнатоль ФрансМоріс Метерлінк і Бернард Шоуписали для лялькового театру.

   У ХХ столітті розвиток лялькового театру в країнах світу пішов різними шляхами — у англомовному світі (ВеликобританіяСША) лялькарі лишились аматорами, однак завдяки комерціалізації головного персонажа національного лялькового театру Панча, вистави Punch & Judy Show, що показуються на свята або на ярмаркахкористуються незмінною популярністю. Мандрівними лишаються здебільшого і трупи лялькарів у романському світі, включаючи Латинську Америку, де європейські традиції поєдналися з індіанськими та африканськими. У низці країн Європи, зокрема Франції, Німеччині, Чехії, Польщі, Україні, Росії тощо ляльковий театр став одним із видів класичного театрального мистецтва, а його провідниками стали дуже часто стаціонарні заклади культури — лялькові театри.

   Так, у СРСР, де мистецтво було одним із чинників державної пропаганди, наряду з мережею державних драматичних театрів по всій країні було створенно мало не в кожній великій адмінодиниці дитячі, і зокрема, лялькові театри (наприклад, станом на 1970-ті в СРСР нараховувалось близько сотні театрів ляльок). Подібна ж ситуція склалась післяІІ Світової війни і в країнах Соцтабору, хоча без сталих традицій, які існували до того, ляльковий театр в Україні чи Чехії ніколи б не зміг досягнути сучасного рівня професійності. Найстарішим професіональним ляльковим театром у Європіта світі традиційно вважається чеський Театр Спейбла і Гурвінка, відкритий у 1930 році. Однак, заради справедливості, варто зазначити, що перші стаціонарні театри виникли у німецькомовних країнах, і зокрема першим був Мюнхенський театр маріонеток, що відчинив свої двері ще 1900року, а задуманий як дитячий стаціонарний театр ляльок його творцем Йозефом Леонардом Шмідом (Josef Leonhard Schmid18221912) був ще в середині XIX століття.

   В цілому на кінець ХХ — початок XXI ст.ст. склалось декілька потужних шкіл лялькарів зі своїми, в першу чергу, типами ляльок, манерою ведення вистав тощо —пострадянська, зокрема українська та російська, центральноєвропейська, зокрема чеська і польська, західноєвропейська, зокрема, німецька і французька, а також дуже оригінальна китайська.

   Всі держави Центральної Європи, де лялькові театри були державними установами (закладами культури) після економічних негараздів 1990-х не тільки зберегли, а й розвинули діяльність лялькарів. Стаціонарні лялькові театри нині з успіхом працюють в Польщі (десятки, понад 30, майже в кожному більш-менш великому місті, також і приватні від 1990-х років), Росії та Україні (в кожному обл-, республіканському або крайовому центрі, подеколи в інших великих містах), ЧехіїБолгарії (бл. 10), Румунії,Білорусі (в МінськуГомеліМогильовіБерестіГродноМолодечно), країнах ПрибалтикиУгорщині. Наприклад, у Чехії нині функціонує близько 300 аматорських колективів лялькарів та 12 стаціонарних лялькових театрів зі своїми сценами[2].

   Розвиток лялькового театру на сучасному етапі, як і решти видів мистецтва, виявляє декілька протилежних тенденцій — з одного боку етнізація, тобто консервування, подеколи розшукування національного коріння в ляльковому театрі, з іншого боку — осучаснення лялькового театру — останнє стосуєьтся як модернізації сюжетики вистав, так і активного використання під час вистав досягнень технічного прогресу, скажімо відеоряду, кінозображень, якихось спецефектів тощо. Дуже корисною формою взаємообміну досвідом і традиціями є проведення різноманітних, в т.ч. вуличних, як національних, так і міжнародних фестивалів театрів ляльок.

Категорія: Шкільні новини | Переглядів: 341 | Додав: admin
Радіо онлайн

Sinoptik

Вхід на сайт

Календар подій
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Пошук

Календар
«  Лютий 2015  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
232425262728

Архів записів

Copyright MyCorp © 2016Конструктор сайтів - uCoz