За довідками звертатися за телефоном +38 (05161) 6-32-16, або надсилайте листи на e-mail: lysogirska2016@ukr.net Вітаємо дівчат нашої школи з участю в Чемпіонаті України з Баскетболу 3Х3!
Меню сайту

Категорії розділу
Шкільні новини [471]
Фотоальбоми [0]

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Час

Як уникнути шуму на уроці?

Урок у школі. Учитель раптом помічає, що діти починають шуміти. Шум поширюється по всьому класу і вже майже переходить у гул. Знайома ситуація?

Поміркуйте, чому діти починають шуміти на уроці.

Шум на уроці може бути конструктивним і деструктивним.

Конструктивним він є тоді, коли не впливає на фізичний та психічний стан дітей, не заважає реалізації завдань уроку. Як правило, виникає у процесі впровадження інтерактивних методів навчання, групової та парної роботи, неможливо зовсім безшумно проводити фізкультхвилинки.

Деструктивний шум є ознакою перенапруження та виникнення тривожності у дітей на уроці, показником стомленості. Він не сприяє реалізації цілей уроку, спричинює виникнення конфліктних ситуацій, заважає повноцінному навчанню та розвитку особистості. Таким чином учень демонструє позицію «Зараз я почуваюся некомфортно».

Що може бути причиною появи деструктивного шуму? Зокрема, це помилки у плануванні та організації уроку, проблеми, що виникли під час викладення навчального матеріалу, ігнорування індивідуальних особливостей учнів. Розглянемо їх детальніше.

Помилки в плануванні та організації уроку

  • Не продумані переходи між структурними компонентами уроку.

Сприйняття людини цілісне: нам не подобається, коли інформація обривається, щось залишається недоговореним чи звідкись з'являється щось нове (пригадайте своє ставлення до телереклами). Часто вчителі пропонують дітям завдання, не пов'язані з попереднім. Така непослідовність у більшості дітей викликає психологічну напругу, сприймається негативно. Ті, кому найважче стримати себе, реагують на такі ситуації сторонніми розмовами. Найчастіше порушення у логікозмістових переходах на уроці трапляються під час переходу від етапу актуалізації опорних знань до пояснення нового матеріалу. Можна порівняти цю ситуацію з тією, коли спортсмену пропонують під час розминки розігріти одну групу м'язів, а нова вправа передбачає навантаження тих м'язів, що не розігріті. І хоч ці етапи — це тільки початок уроку (10—15 хв), вже можлива поява напруження, що згодом перетвориться на шум. Друга типова помилка — перехід від пояснення нового матеріалу до закріплення. Іноді вчителі на етапі закріплення не подають вправи «від найпростішої до складнішої», пропонуючи учням одразу занадто складні завдання. Таким чином, діти мають перестрибнути спочатку кілька сходинок (чи вистачить у всіх сил?), а потім тупцювати на місці.

Досвідчений учитель завжди передбачає логіко-змістові переходи, щоб зберегти цілісність уроку. А якщо йому це з якихось причин не вдалося, повертається до попереднього етапу і робить «пропущений хід».

  • Нераціонально дозуються етапи роботи і відпочинку (принцип домінанти).

Учитель вважає необов'язковим проводити фізкультхвилинки, тому діти, не отримавши розрядки під час навчальної діяльності, знаходять вихід в інших заняттях: малюють на партах, дряпають стінку, порпаються у портфелі, шумлять тощо. Інколи фізкультхвилинки вчителі підміняють іншою діяльністю, що не є руховою, вважаючи, що діти й так перепочинуть. Але тільки рухова активність знімає напруження, дозволяє розслабити м'язи.Досвідчений учитель ніколи не забуде про фізкультхвилинку і за можливості пов'яже її з темою уроку.

  • Нерівномірний поділ активності між учителем і учнями

Ми живемо, постійно ведучи діалог з собою, іншими, навколишнім світом, щоб відчувати взаємозв'язок. Тому чийсь монолог сприймається досить важко.

Є золоте правило педагогіки: «менше або порівну», тобто монолог учителя не повинен перевищувати всі висловлювання учнів на уроці. 

Досвідчений учитель, проводячи урок, завжди враховує це правило.

  • «Повчальний монолог учителя».

Є вчителі, схильні до повчань та моралізування. Навряд чи такі монологи є ефективними.

Учням важко після етико-релаксаційного «розбору польотів» перейти до виконання навчальних завдань.

Досвідчений учитель розуміє, що залучення до діяльності виховує краще, ніж постійне моралізування. Тому він планує етичну бесіду на класну годину, проводить ігри з профілактики таких порушень на групі подовженого дня, власним вчинком демонструє своє ставлення до ситуації.

Отже, правильне планування уроку з урахуванням логіко-змістових переходів та передбаченням обов'язкової фізкультхвилинки, вміння перебудуватися під час уроку, враховуючи потреби учнів, уникнення непотрібних моралізувань знімуть напруження і запобігатимуть появі деструктивного шуму на уроці.

Проблеми у викладі навчального матеріалу Причина 1. Учень — «Я не розумію пояснення вчителя».

Учні не розуміють пояснення вчителя, тому що:

• Пояснення є складним для дітей даного віку.

Нерідко вчитель, пояснюючи матеріал, використовує незрозумілі учням поняття, вважаючи, що вони їм відомі, не враховує вікові особливості дітей молодшого шкільного віку. Найчастіше це відбувається, коли вчитель починає після випускного четвертого класу вчити першокласників, і ті прийоми, що він використовував для пояснення дітям дев'яти років, викликають нерозуміння у шестирічок. 

Досвідчений учитель відчуває, що вимовляє слова, незрозумілі дітям: про це свідчать розсіяні затуманені погляди учнів, легке позіхання тощо. І обов'язково зупиниться, щоб їх пояснити, або замінить їх іншими, більш зрозумілими.

Завітаймо на урок.

Урок математики у четвертому класі. Вчителька пояснює розв’язання задачі вже 10 хвилин, детально зупиняючись на кожному етапі, потім ще раз повторює. Учні спочатку уважно слухають, а потім починають шуміти. Чому?

  • Пояснення є багатослівним.  

Намагаючись краще пояснити, учитель використовує забагато слів, у яких можна «потонути». За багатослів'ям нерідко приховується нерозуміння певної структури, бо, як відомо, хто ясно мислить, той ясно висловлює думки. Також мова вчителя нерідко засмічена такими словамипаразитами, як «систематично», «буквально».

Пояснення досвідченого вчителя завжди чітке та небагатослівне. Воно охоплює сутність поняття, розкриваючи деталі поступово по мірі необхідності.

Причина 2. Учень — «Я не знаю, що робити».

  • Нечітке формулювання завдань (відсутня чіткість інструктажу).

Складання навчальних інструкцій — один з найважливіших показників педагогічної майстерності. Формулювання запитання, завдання тільки тоді будуть зрозумілі, коли вони логічно завершують попередній етап уроку, усвідомлюються учнями. Тобто, коли учень знає, що потрібно робити і чому. Якщо учень цього не усвідомлює, то виконання ним завдань схоже на дресирування, що гарантує результат, але цей результат обмежений певною ситуацією. Досвідчений учитель розуміє потреби учнів у чітких навчальних інструкціях і намагається їх задовольнити. 

Таким чином, щоб уникнути подібних ситуацій, потрібно звільнитися від багатослів'я при поясненні навчального матеріалу, вчитися складати чіткі інструкції.

  • Несприятливий для учня темп ведення уроку.

Однією з причин виникнення шуму є швидкий або повільний темп ведення уроку вчителем. Є учні, яким некомфортно від того, що вони не вписуються у темп викладання. Це не завжди можна скоригувати, оскільки індивідуальний темп роботи вчителя й учнів залежить від особливостей нервової системи.

Досвідчений учитель знає, що темп ведення уроку може не збігатися з індивідуальним сприйняттям деяких учнів, тому намагається застосовувати такі методи і форми роботи на уроці, які б задовольнили потреби всіх дітей.

  • Індивідуальні особливості школярів.

Шуміти можуть учні, що мають особистісні проблеми. Це найважча для коригування причина, оскільки її коріння не в організації уроку, а в особистості учня. Порушуючи дисципліну на уроці, він переслідує певні цілі.

На думку американського психолога Р. Дрейкурса, психологічними цілями «поганої» поведінки є бажання:

привернути до себе увагу;

самоствердитися, проявити силу;

помститися (чи конкретно вчителю, чи всьому світу дорослих);

уникнути невдачі. 

Досвідчений учитель з'ясує, чому учень порушує дисципліну, і порадиться з психологом, як йому допомогти.

Отже, що робить зазвичай вчитель, коли учні починають шуміти?

Підвищує голос, щоб закликати учнів заспокоїтися.

Стукає ключами (ручкою, рукою) по столу, щоб привернути їхню увагу.

Погрожує, що поставить негативну оцінку у щоденник.

Принижує, ображає учнів, або звинувачує за створену ситуацію тощо.

Досвідчений учитель, проаналізувавши ситуацію, замислиться над причинами появи шуму та змінить щось у своїй діяльності, відмовившись від перерахованих «дієвих» способів, що не «лікують хворобу повністю», а роблять лише «штучне дихання».

 

ПРИЙОМИ ПОКРАЩЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ В КЛАСІ

1.       Фокусування

     Техніка фокусування передбачає концентрацію уваги учнів до того, як розпочнеться урок. Отже, ви повинні зачекати й не розпочинати роботу доти, доки всі не заспокояться. Досвідчені вчителі знають, що мовчання— ефективний засіб. Вони можуть підкреслити, що чекають на увагу, продовжуючи мовчати ще 5—10с після того, як клас повністю заспокоївся. Варто розпочати урок тихіше, ніж завжди. Зазвичай в учителя, який розмовляє тихо, учні поводяться спокійніше, аніж у того, хто говорить голосно. Діти змушені сидіти мовчки, аби мати змогу почути розповідь чи пояснення вчителя.

2.      Пряма настанова

Невпевненість збільшує рівень збудження в класі. Техніка прямої настанови передбачає на початку кожного уроку повідомлення учням плану уроку. Вчитель визначає, що він та учні мають зробити за урок. Він може визначити час для виконання окремих завдань.

     Ефективним є спосіб поєднання цієї техніки з першою—виділити учням час у кінці уроку для справ на їхній вибір. Учитель може більше сподіватися на увагу класу, коли діти знають, що в них залишиться час на власні справи. Вони усвідомлюють, що чим більше вчитель витратить часу на те, щоб привернути їхню увагу, тим менше вільного часу в них залишиться.

3.      Контроль

В основі цього принципу — обхід класу. Встаньте й пройдіться класною кімнатою. Ходіть, коли учні працюють. Стежте за хо­дом виконання ними роботи. Через 2 хв після початку виконання учнями письмо­вих завдань учитель має обійти клас, пере­вірити, чи всі розпочали роботу, чи правиль­но зрозуміли завдання, чи поставили свої прізвища на роботах.

     Можливі перерви. Вчитель може нада­вати індивідуальні поради, якщо необхід­но. Учні, які ще не включилися у виконан­ня завдання, швидше це зроблять, побачив­ши, що вчитель наближається. Таким чи­ном можна заохотити до роботи тих, хто не досить уважний або надто повільний.

Вчитель не втручається в хід роботи, не

намагається робити загальні зауваження, якщо тільки не помітить однакових про­блем у кількох учнів. Він говорить спокій­ним голосом, і діти цінують його особисту позитивну увагу.

4.      Моделювання

     Усім відомий вислів «Навчити можна власним прикладом». Ввічливі, жваві, повні ентузіазму, терплячі, толерантні та організовані вчителі показують приклад своєю поведінкою. І, навпаки, вчителі, у яких слово розходиться з ділом, збивають із пантелику дітей та провокують їх до по­рушення поведінки.

Якщо ви хочете, щоб учні не підвищува­ли голос під час роботи, ви маєте також го­ворити тихіше.

5.      Невербальні сигнали

     У 50-ті роки XX ст. звичайним предме­том на уроці був нікельований дзвінок, який стояв на вчительському столі. Подзво­нивши, вчитель міг привернути загальну увагу класу.

Невербальними сигналами є також ви­раз обличчя, поза, жести. Ретельно підберіть типи невербальних сигналів для використання на уроці. Поясніть учням, що ви хочете від них, коли використовуєте ці сигнали. 6.      Контроль середовища

     Класна кімната має бути теплим та ра­дісним місцем. Учням подобається, коли в кабінеті щось періодично змінюється.

Навчальні центри, прикрашені карти­нами, оформлені з використанням при­ємних кольорів, викликають в учнів інте­рес до навчання.

Діти прагнуть щось знати про вас і ваші інтереси. Нехай у вашому класі буде щось особисте: сімейне фото, щось, що стосуєть­ся вашого хобі, якась колекція на вашому столі тощо. Вони обов'язково спонукають ваших учнів до особистої розмови. Коли діти краще знатимуть вас, ви матимете значно менше проблем із дисципліною.

Нехай класна кімната буде місцем, де ви легко зможете керувати увагою учнів, де їм буде легко зосередитися на виконанні зав­дання. 7.      Ненав'язливе втручання

     Розумний учитель подбає про те, щоб учень не був покараний за свою погану пове­дінку, опинившись у центрі уваги. Він про­водить урок, запобігаючи виникненню проблем.  Вжиті ним заходи щодо порушників поведінки мають бути майже непомітними для навколишніх. А отже, решта учнів не відволікатиметься від виконання роботи.

     Ефективно використовувати під час уро­ку прийом «згадування імені». Як тільки вчи­тель бачить, що учень розмовляє або не пра­цює, просто вставляє ім'я цієї дитини в роз­повідь так, щоб це виглядало абсолютно при­родно: «Як бачиш, Денисе, ми розібрали одну з десяти колонок». Денис, почувши своє ім'я знову повертається до роботи, причому реш­та класу не звертає на це уваги.

8.      Стверджувальна дисципліна

     Це традиційний обмежувальний авто­ритаризм. Запропонована Ле Кантером, вона має максимально застосовувати зао­хочення. Учням презентуються чіткі пра­вила, на необхідності виконання яких по­стійно наголошується.

9.      Стверджувальні «Я»-повідомлення

     Будучи компонентом стверджувальної дисципліни, ці «Я»-повідомлення є форму­люваннями, що використовує вчитель під час сутички з учнем, який погано пово­диться. Вони мають бути чітким описом того, якою повинна бути поведінка учня.

Вчитель, який досконало володіє цією технікою, фокусує увагу учня насамперед на тій поведінці, якої від нього чекають, а не на поганій: «Я хочу, щоб ви...», «Мені по­трібно, щоб ви...», «Я чекаю, щоб ви...».

     Недосвідчений учитель може припусти­тися помилки: «Я хочу, щоб ви припини­ли...». Це, як правило, породжує конфронта­цію та протест. Увага сфокусована на по­ганій поведінці, й учень готовий до негай­ної відповіді: «Я нічого не зробив!» або «Це не я...», й починається з'ясовування стосунків

10.    Гуманні «Неповідомлення»

Ці «Я»-повідомлення виражають почут­тя вчителя. Томас Гордон, автор методики навчання вчительської майстерності (ТЕТ), виокремлює 3 типи таких послань.

Перше—це опис поведінки дітей: «Коли ви говорите одночасно зі мною...». Друге— це враження, яке ця поведінка справляє на вчителя: «Я маю зупинити мій урок...». І третє—почуття, які вона породжує в душі вчителя:«... Це засмучує мене».

Учитель, якому постійно заважає учень, може одного разу вдатися до досить емо­ційного висловлення своїх почуттів: «Я не можу уявити, що такого я тобі зробив, чому ти вважаєш, що я не гідний твоєї поваги, в той час, коли решта учнів так не вважає. Якщо я був до тебе колись надто суворим чи неуважним, будь ласка, дай мені про це знати в будь-якому разі. Я почуваюся так, ніби чимось тебе образив, а ти тепер вва­жаєш за потрібне демонструвати мені свою неповагу». Після такої розмови учень має заспокоїтися на тривалий час.

11.    Позитивна дисципліна

     Говоріть дітям, як потрібно поводитися, замість того, щоб перераховувати речі, які вони не повинні робити. Замість «не бігай­те» скажіть «ходіть спокійно». Замість «не бийтеся» — «розв'язуйте конфлікти цивілі­зовано». Передавайте ваші правила як спо­дівання. Поясніть учням, як ви чекаєте від них пристойної поведінки в класі.

Частіше вдавайтеся до схвалення. Коли ви бачите, що хтось поводиться добре, висловіть йому своє задоволення. Ви можете це зробити словами, але не обов'язково тільки ними. Посмішка, схвальний порух головою — все це сприяє хорошій по­ведінці.

 

Радіо онлайн

Sinoptik

Вхід на сайт

Календар подій
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Пошук

Календар
«  Листопад 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930

Архів записів

Copyright MyCorp © 2017Конструктор сайтів - uCoz