$Лисогірська ЗОШ І-ІІІ ступенів №1$ - $Лисогірська ЗОШ І-ІІІ ступенів №1$ 
Лисогірська ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 П`ятниця, 09.12.2016, 12:36
Вітаю Вас Гість | RSS
За довідками звертатися за телефоном +38 (05161) 6-32-16, або надсилайте листи на e-mail: lysogirska2016@ukr.net Вітаємо переможців районних змагань з тенісу в Чаусово 1
Меню сайту

Категорії розділу
Шкільні новини [411]
Фотоальбоми [0]

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Час

Географічна широта 48°10'32'' п.ш.

Географічна довгота 31°5'33'' с.д.

Миколаївська область

Первомайський район

Село Лиса Гора

Індекс 55250

Існуючий населений пункт

 

Заселення Лисої Гори, як і в цілому краю, почалося  ще в епоху пізнього палеоліту, більше 40 тисяч років тому. На околицях села Новопавлівки, що входить до складу Лисогірської сільської ради виявлена стоянка епохи пізнього палеоліту і сліди поселення періоду пізньої бронзи кінця ІІ тисячоліття до нашої ери.

                В добу неоліту (VI –IV тисячоліття до н.е.) місцеві жителі поступово переходять від мисливства та рибальства до хліборобства та скотарства. Територія сучасної Лисої Гори входила в зону однієї з найдавніших в Європі землеробських культур – буго-дністровської.

                В ІХ – VIІІ столітті до н.е. в нашому краї проживали кіммерійці. Згодом їх витіснили іранські племена скіфів, що прийшли із Прикаспію через Дон.

                У Х – ХІІІ столітті нашої ери захоплюють кочівники, а з кінця Х століття вони ввійшли до складу Київської Русі.

                Після монголо-татарського нашестя край надовго обезлюднів. Протягом другої половини ХІ V – першої половини Х V століття територія навколо Лисої Гори стала ареною воєнних дій литовських князів проти ногайських ханів. У середині Х V століття землі підпадають під власність Литви, а з 1475 року – Туреччини.

                І лише в другій половині Х VIІІ століття розпочалося нове заселення південного степу.

                Перше  поселення на території сучасного села виникло, як свідчать історичні документи в 1751 році, саме в той час, коли південні окраїни було звільнено від турецько-татарських поневолювачів. Поселення знаходилось поблизу російсько-польського кордону і турецьких володінь. На місці сторожового змінника запорізьких козаків, що іменувався Лисою Горою і був добре укріпленим форпостом.

                Про походження назви села є дві гіпотези.       

Перша з них : на цьому місці, де тепер розселились жителі Лисої Гори, був великий степ. Цим степом володів пан, прізвище якого Лисогір. У нього були сини. Через деякий час вони захотіли відокремитись  від батька. Вони будували собі будинки. У цих синів були також діти. Так поступово збільшувалось село. Коли було вже будинків двадцять, його називали хутором. Але коли будинків було у декілька раз більше, його прозвали селом.

                В другій гіпотезі говориться, що приблизно триста літ назад, де тепер розцвітає прекрасне село Лиса Гора, був малий хутір, який складався з дев’яти будинків. Через хутір проїжджали чумаки, везучи сіль на ринки. Дорога тягнулась через яр, в якому водилось багато лисів. Чумаки прозвали місцевість «Лисьї гори». Звідси й пішла назва села.

                Аванпостом російських військ адміністрація фортеці святої Єлизавети, якій підлягав форштадт, протягом першого десятиріччя існування укріпленого пункту заохочувала і видавала «відкриті листи» втікачам від кріпосного гніту з Брацлавщини, збіглим розкольникам з українських і російських старообрядник громад на заселення території навколо нього.

                У 1757 році право на поселення поруч з урочищем Лиса Гора на річці Чорний Ташлик отримав розкольник А.Гридін. Населений пункт, який заснували зберіг назву колишнього запорізького зимівника – Лисої Гори.

                Під час російсько-турецької війни 1787 – 1791р.р. дві сотні лисогірських козаків брали участь у боях проти турків. У селі створили укріплений командний пункт та базу російських військ, де бували російські полководці О.В.Суворов та М.І.Кутузов.

                З 1817 року село входило до складу поселенської уланської дивізії. Його жителі поповнили 1-й і 2-й взводи 2-го поселенського ескадрону.

                В 1848 році прихожани села збудували дерев’яну, з кам’яною колокольнею церкву в честь Святих Апостолів Петра і Павла. Приход налічував 310 дворів, 2400 прихожан. До приходу входили також села Михайлівка – 97 дворів,  713 прихожан, Новопавлівка – 69 дворів, 540 прихожан і 2 хутора.

                                У 1857 році після ліквідації військових поселень Лиса Гора стала волосним центром Єлизаветградського повіту Херсонської губернії, центром 12-ї волості третього округу Херсонських державних поселень. На 1885 рік у 876 дворах мешкало 4654 жителі.

В селі було відкрито школу кантоністів, де хлопчиків з раннього віку навчали військової муштри. В 1859 році в Лисій Горі розташувався штаб артилерійського дивізіону і перший ескадрон 5-ї легкої кавалерійської дивізії.

В період з 1861 року по 1886 рік селом 16 разів пройшла холера. В той же час багатії села мали в своєму розпорядженні 4 кузні, 8 крамниць, 3 шинки, олійню, 4 водяні, 12 вітряних млинів та крупорушки.

Станом на 1886 рік у містечку, в центрі Лисогірської волості Єлизаветградського повіту Херсонської губернії, мешкало 3068 осіб, налічувалось 730 дворових господарств, існували 2 православні церкви, єврейський молитовний будинок, земська станція, 8 лавок та 3 постоялих двори.

У 1896 році в Лисій Горі налічувалось дворів 942, мешканців 5844 (2948 чоловіків, 2896 жінок), 3 школи: земська і 2 церковно-приходські – 175 учнів (135 чоловіків, 40 жінок), метеорологічна станція, лікар, 2 фельдшера і фельдшер-акушерка, земська поштова станція, 15 лавок, 3 корчми, пивна лавка.

Під час 1905-07 років в Лисій Горі розповсюджувалася революційна література і листівки, проходили численні мітинги і зібрання селян. 15.07.1906 року група лисогірців на чолі з селянином З. Селіоновим розповсюджували листівки. Урядник намагався їх заарештувати, але лисогірці побили його та сільського старосту. Після чого викликані з Вознесенська козаки вчинили розправу над селянами. Селіонов отримав 10 років ув’язнення.

В 1913 році в Лисій Горі діяли: телефонна станція Єлизаветградської повітової земської телефонної мережі; земська агрономічна дільниця, яку очолював агроном Володимир Іванович Любич-Жовковський; поштово-телеграфічне відділення, яке очолював Іван Андрійович Афанасьєв; низка кредитних товариств; аптека (провізор Абрам Вассера); камера земського начальника (Лев Львович Степанов).

В 1914 році в період І світової війни 600 чоловік лисогірців були на різних фронтах, в село не повернулися загиблих у 32 сім’ї, 20 чоловік повернулося каліками.

У вересні 1915 року в селі відбувся стихійний мітинг, де житель села І.Г.Бараненко звинуватив царя і його прислужників, за що його арештували і кинули до в’язниці.

В 1917 році в селі було створено Земельний комітет Лисогірської волості. Жовтень 1917 року лисогірці зустріли з червоними прапорами. Було створено волосну раду селянських депутатів. Понад тисяча лисогірців брали участь у виборах волосної Ради селянських депутатів. Не дивлячись на протидію контрреволюційних елементів, серед яких були прибічники Центральної ради, Раду було обрано. До її складу увійшли фронтовики і місцеві селяни С.А.Чорний, А.П.Албул (голова), Є.М.Брагар, Т.Ф.Навоєв (секретар) та інші.

У січні 1918 року на території Лисогірської волості обирається військово-революційний комітет  до якого ввійшло 20 лисогірців і 16 представників від сіл волості.

В лютому 1918 року по сотнях села і селах волості пройшли сходи громадян, на яких обрали делегатів на волосний з’їзд. З’їзд, що відбувся 25 лютого 1918 року  проголосив на території волості радянську владу, обрав 35 членів волосної ради робітничих і селянських депутатів, утворив комісаріат з 7 чоловік.

В березні 1918 року в селі розмістився гарнізон німецько- австрійських окупантів, який розігнав волосну раду і наклав на жителів села контрибуцію.

У відповідь на репресії загарбників на початку серпня жителі села створили партизанський загін на чолі з місцевим бідняком Ф.С.Демченко. 50 бійців загону, не маючи достатнього озброєння, вигнали окупантів з села і більше тижня утримували село у своїх руках.

Тільки з допомогою австрійського батальйону піхоти окупантам вдалося відновити свій «порядок» в селі, встановити режим терору і насильства.

Після краху німецько-австрійської окупації в грудні 1918 року влада в Лисій Горі перейшла до рук представників директорії.

18 березня 1919 березня в село вступили частини червоної армії. В травні в селі було утворено перший партійний осередок більшовиків у складі А.П.Албула, Ф.Є.Брагара, І.Г.Чернова.

На початку серпня 1919 року контрреволюційні агенти при участі місцевих багатіїв підняли в селі повстання – бунтівники намагались вивести з ладу залізничну колію, по якій повинні рухатись частини 45-ї більшовицької дивізії. Зустрінуті дошкульним вогнем бронепоїзду (командир Т.М.Гуляницький), бунтівники понесли значні втрати, але бандитам вдалося полонити матроса і 6 червоноармійців з команди бронепоїзда. Лисогірські партизани на чолі з Ф.С.Демченком кинулися визволяти червоних бійців, але бандити схопили сміливців і стратили. Лисогірці потайки похоронили партизан біля круч за селом. Пізніше героїв-земляків пере захоронили. Нині в центрі села в сільському парку встановлено парку встановлено пам’ятник, де написано «Вічна слава матросам і партизанам, які загинули за Радянську владу в часи громадянської війни».

Наприкінці червня 1919 року Лисогірська волосна рада прийняла відозву до селян волості про надання допомоги хлібом голодуючим Петрограду і Москви.

На початку серпня 1919 року в селі організовується комітет бідноти, до якого ввійшли найбідніші селяни.

В кінці серпня 1919 року село  захопили денікінці. Вони «господарювали» в селі більше півроку – розстрілюючи сільських активістів, грабуючи населення, відбираючи коней.

1 лютого 1920 року в результаті рішучого наступу червоної армії воїни 135-ї стрілкової бригади, що входила до складу 45-ї червонопрапорної стрілкової дивізії (бригадир М.В.Голубенко) вигнали білогвардійців з села.

На початку березня були обрані волосна і сільська Рада, організований партійний осередок з 17 чоловік, а в вересні утворена перша комсомольська організація.

В липні 1920 року Лисогірська  волость ввійшла до складу Первомайського повіту Одеської губернії. 26 липня в селі утворюється комітет незаможних селян на чолі з місцевим бідняком І.І.Дульдієром.

Восени цього ж року при сільській Раді було створено жіночий відділ, який очолила М.Печковська, командирована в село Одеським губ жінвідділом.

У 1921 році в селі створюється організація профспілки Всеробземлісу, що налічувала в своїх рядах більше 50 чоловік.

Перший колгосп на території села був організований у 1922 році, де головою обрали Сокуренко Степана Степановича. Колгосп назвали «Друг незаможника». Пізніше його перейменували у «Ленінську працю». В 1920 – 1930р.р. в селі організовано колгосп імені Ворошилова, організатором якого був Нотич Іван Данилович.

В 1922 році був організований цегельний завод, де виготовляли цеглу й черепицю.

В селі відкрили філіал Єлисаветградського заводу «Ельворт», де функціонувала майстерня, в якій виготовляли сільськогосподарський інвентар.

В 1923 році в центрі села була збудована перша невелика електростанція для освітлення сільського клубу, приміщення сільської Ради.

З 1923 року Лиса Гора входила до складу Благодатнівського району Первомайського округу. Восени 1923 року в селі була проведена перша районна сільськогосподарська виставка, на якій експонувались кращі зразки сільськогосподарської продукції.

16 березня 1924 року збори селян обговорили важливі питання землеустрою і перспективи соціалістичного господарства, після цього 13 сімей бідняків утворили сільськогосподарську артіль «Праця незаможника». Були організовані трудові артілі «Вільна праця», «Друг».

Велику роль в кооперуванні селянських господарств відіграло споживче кооперативне товариство «Селянська праця» (1923 р.).

На протязі 1920 – 1923 р.р. в селі посадили близько 20000 дерев, заклали сільський парк. В селі  була відкрита лікарня на 15 ліжок, працювало 2 початкові школи. В 1923 році було створено товариство по боротьбі з неграмотністю і 3 школи лікбезу. На кінець 1925 року в селі діяло семирічна і 2 початкові школи, в яких працювало 16 вчителів, що навчали 350 учнів. В 1921 році відкрився клуб, 5 хат – читалень, бібліотека. Діяли 4 гуртки художньої самодіяльності, гуртки по вивченню автомоторної, тракторної і дорожньої справи.

На початку 1926 року в селі проживало 9734 чоловіки, нараховувалося 1917 дворів. На протязі 1925 -1926р.р. в Лисій Горі створили 3 тракторних товариства. В 1926 році вони оброблювали 2016 десятин землі лисогірських селян.

В лютому 1929 року в селі утворилась артіль по виготовленню килимів з овечої вовни для експорту, в якій працювали 48 жінок-біднячок.

В селі функціонував ряд вітряків, які були у власності одноосібників.

На території колгоспу «Ілліча» їх мали: Кіпер Степан, Ступак Іван, Ілляшенко Конон, Дульдієр Петро, Намесник Григорій, Ворона Дмитро.

На території колгоспу «Дружба»: Автенюк Петро, Дунар Митрофан, Дунар Петро, Лопата Федір, Говорун Гаврило, Албул Іван.

Водяні млини в селі мали: Федір Гавва, Дунар Митрофан, Дунар Іван.

В селі функціонувало 5 олійниць, 7 жителів села мали кузні.

На кінець першої  п’ятирічки суцільна колективізація в Лисій Горі була завершена. В 1929-1931 рр. в селі створили 10 колгоспів: «2 а п’ятирічка», «Серп і молот», «Будьонного», «Сталіна», «Новий побут», «Більшовик», «Чорноморська комуна», «Молотова», «Вільний друг», «Леніна». Керівниками ряду господарств стали: відомі в подальшому голови колгоспів О.П.Бабич, М.І.Гозун, Я.В.Цушко, І.П.Ляшенко.

Про початок Великої Вітчизняної війни лисогірці дізналися опівдні 22 червня, коли по місцевому репродуктору передали урядове повідомлення про напад на Радянський Союз фашистської Німеччини.

Вже 23 червня до райвійськкомату потягнулося чоловіче населення села з проханням призвати в ряди червоної армії. В селі було створено 3 комсомольсько-молодіжні винищувальні загони для боротьби з ворожими диверсантами, шпигунами і для охорони громадського порядку.

31 липня 1941 року ворожа авіація піддала село бомбардуванню. Наступного дня, 1 серпня о 7 годині ранку, до Лисої Гори ввірвався загін гітлерівської мотопіхоти. Села стало  першим населеним пунктом на Миколаївщині, окупованим німецько-фашистськими військами.

Слідом за бойовими частинами німецької армії по щойно окупованій місцевості рухалася оперативна команда СС. Після захоплення кожного населеного пункту впродовж двох тижнів видавався відповідний наказ, згідно якого організувалися виявлення і знищення євреїв.

Євреям Лисої Гори було наказано з’явитися з документами, грошима, цінностями та речами першої необхідності на збірний пункт. Усі євреї села були зігнані до парку в центрі села. Під посиленою охороною вони переночували у сільському клубі. Наступного дня їх групами по 40 чоловік пішком вели до бойні, що знаходилась поруч з територією, що називається «голешка».

13 вересня 1941 року німецькі загарбники розстріляли 247 лисогірських громадян єврейської національності, крім того до села були пригнані 74 єврея з Піщаного Броду і Первомайська.

В часи окупації село входило до генеральної округи Миколаїв, округу Лофренц. Обласна резиденція знаходилась в Первомайську, до неї входили села Благодатнівського району, до складу якого входила і Лиса Гора.

На початку 1942 року в селі створюється підпільна група, її очолили колишній редактор дивізійної газети Ю.Маєвський,  що втік з німецького полону і місцевий житель О.Тимченко. Група, крім агітаційної роботи, влаштувала диверсії на ворожих об’єктах.

Перед відступом з села 18-19 березня 1944 року німецькі фашисти розстріляли 5 жителів села.

Вранці 20 березня 1944 року військами  Другого Українського фронту, а саме воїни 39-го гвардійського корпусу 13 гвардійської Полтавської ордена Леніна Червонопрапорної, орденів Суворова і Кутузова стрілецької дивізії під командуванням генерал-майора Г.В.Бакланова очистили від фашистської нечисті Лису Гору.

На фронтах Великої Вітчизняної війни з ворогом воювали 1520 жителів Лисої Гори, 652 з них загинули. 1336 за мужність і відвагу, проявлені в боях з фашистськими загарбниками нагороджені орденами і медалями.

Уродженець села Вахненко Олексій Якович удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу.

Село займало велику територію і в квітні 1944 були обрані Лисогірська перша і друга сільські Ради. Село включили до складу Благодатнівського району. Вже у квітні 1944 року відновили роботу всі 12 колективних господарств.

Указом Президії Верховної Ради УРСР від 5 грудня 1944 року центр Благодатнівського району був перенесений до Лисої Гори, а Благодатнівський район перейменували в Лисогірський.

 

 

Радіо онлайн

Sinoptik

Вхід на сайт

Календар подій
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Пошук

Календар
«  Грудень 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031

Архів записів

Copyright MyCorp © 2016Конструктор сайтів - uCoz